enjoy the silence

які ми ж все-таки вразливі, коли не маємо поряд підтримки з боку близьких. Тоді легко здаватися, легко йти за ворогом, коли знаєш, що на тебе не подивиться розчаровано твій друг. Тільки зараз коли від своїх друзів я на дуже великій відстані розумію як воно..особисто для мене це виявилось важким випробуванням.адже це вже не самотність, коли сидиш удвох в темній кімнаті, і лиш чутно:

-Сумно.А тобі?....... . . ...

Взагалі, кажу це сама собі і кожному кому хватить розуму зайти на цю сторінку:

Посміхайся, просто посміхайся. Якби це не було банально, просто зараз візьми і посміхнись=) Я не самотня. Це точно, я не самотня. Треба все відпустити, маю на увазі думки, заплющити очі, а коли розплющити подивитись на речі новим поглядом. Я вже і забула яка я колись була оптимістка, люди посміхались дивлячись на мене. Невже мене могло зламати почуття яке ніколи не було в моєму серці, я пишу це і тільки зараз розумію всю легкість буття. Невже двухрічну депресію я змогла подолати увімкнівши улюблену забуту мною пісню, і посміхнувшись просто щиро посміхнувшись=)

народ, я щиро бажаю....посміхніться..

щоб просто розібратися в собі:

я, це просто суцільний прикол, люблю коли смішно, люблю виділятись, стараюсь бути яскравою,взагалі коли багато народу, я просто не смію не посміхатись.

коли я з друзями, то я просто спілкуюсь, ділюся думками, вислуховую їх. відпочиваю від ролі клоуна.

сама, в основному униваю, думаю про кохання якого в мене ніколи не було, про те що чомусь я одна

знаю це занатто різні ролі, які мене іноді вбивають але без яких я не можу, не можу бути весь час однакова,..

ось така я непевна, а іще: вважаю, що дружба це найголовніше почуття, навіть вище ніж любов.

Мати мрію це так чудово. Йти занею, жити заради неї. але коли приходить питання "що ти готовий ввідати за свою мрію, чим ти ладен заплатити?" Доля не чекає відповіді вона просто бере в тебе найцінніше, забирає шматочок тебе.і віддає тобі твою мрію, трошки відкоректовану, але віддає.І ти повинен ніби бути щасливим, але не до цього, шкодуєш за втраченим минулим. і можливо ще є шанс все повернути, але як же мрія...і знову вибір. Як же дорого коштує мрїя, вирішила я для себе.Можливо навіть іноді не варто так ризикувати...